Котелевський журнал

21 велопробіг від Степаненка

Котельва-Карлівка-Котельва

О.ЖУВАК, учениця 7-го класу НВК №1.

Не один рік я із заздрістю спостерігала, як на початку червня група учнів нашої школи-гімназії на чолі із вчителем фізики М. І. Степаненком вирушає у туристичну поїздку. І ось у цьому році моя заповітна мрія здійснилася. 2 червня для мене та 37 учнів нашої школи стартував 21 велопохід Котельва-Карлівка-Котельва.

Добра справа — літні канікули, а коли вони такі змістовні, то це взагалі чудово. Але, які всяка інша добра справа, ще з самого початку наш похід зазнав випробувань. Тож, перш ніж розказати про сам похід, хочу від імені всіх туристів висловити вдячність організаціям і колективам, які надали матеріальну та транспортну допомогу. Це «Котельва-телеком» (С.І.Котов), СВК «Батьківщина» (О.Г.Коросташов), ВАТ «Агротехніка» (Б.П.Бихкало), «Полтава-теплоенерго» (Ю.Недошитко). А в найскрутнішу хвилин
у нам довелося звернутися і до голови районної ради В.П.Тимошенка. Так за спільним сприянням ми і стартували зі шкільного подвір'я. Наша подорожтривала 8 діб і складалася із таких етапів: Котельва—с.Артемівка Чутівського району (50 км) — Максимівка Карлівського району (50 км) — Карлівка (25 км) — Філенкове Чутівського району (75 км) — Котельва (50 км).
Три привали ми провели у спортзалах навчальних закладів. Два дні знайомилися з Карлівкою. А три доби відпочивали в наметовому містечку на мальовничому березі поблизу ставка с. Філенкове.
Наша подорож була і цікавою і корисною. Адже ми не просто змістовно відпочили—для кожного з нас поїздка була і випробуванням на витривалість, на дружбу і товариськість, на уміння поводитись у скрутних ситуаціях, гуртом «зварити кашу» і в прямому, і в переносному значенні. А каші у нашому меню справді були неперевершено смачними.
Назавжди нам запам'ятаються привітні росяні ранки, погожі літні дні, дошкульні вечірні комарі та колективні пісні біля вогнища. А скільки сміху нам подарували хлоп'ячі театралізовані виступи! Повернувшись додому, ми раділи, що все нам вдалося і одночасно сумували, що вже все закінчилося. Дай, Боже, здоров'я і наснаги нашому Миколі Івановичу, щоб він і наступного літа очолив наш похід.