Котелевський журнал

Відкритий лист до народних депутатів

Коросташов О.Г. Герой України

Шановний Василю Петровичу!
Шановні депутати!

Щодня спілкуючись, з працівниками нашого кооперативу, жителями району, чую тривогу, розпач, а нерідко гнів з приводу майбутньої адміністративно-територіальної реформи.

Називають навіть дані, що наш район буде ліквідований і поділений на чотири частини. Одна з них відійде до Зінькова, друга—Диканьки, третя — Чутового, четверта—до Полтави.
Мене запитують: якщо Президент України Віктор Ющенко проголосив основний свій лозунг «Назустріч людям», то чому не чують нашого голосу, не враховують інтересів, а нав'язують чергову реформу зверху?
Вважаю, ми ще не все зробили, щоб наш голос почули. Тому я вирішив публічно звернутися з цього приводу до всіх депутатів районної, селищної і сільських рад.
Справа в тому, що попередні покоління часто переживали управлінські зміни, але вони стосувалися, як правило, невеликого кола людей. Уже на нашій пам'яті (1962-1964 рр.) ліквідовувався район і це принесло людям багато поневірянь та відкинуло назад розвиток регіону.
Сьогодні мова йде про те, щоб зібрати в одну сільську раду 10 сіл (повинно бути не менше 5 тисяч мешканців), а район матиме право на існування, коли налічуватиме 70 тисяч жителів.
З моєї точки зору, такі зміни не на часі, якщо взагалі їх можна буде коли-небудь вважати доцільними. Виробники ледь-ледь зводять кінці з кінцями, сім'ї прикладають надзусилля, щоб підняти і вивчити дітей. На напівголодному пайку перебувають дошкільні та навчальні заклади. Немає за що пролікувати ветеранів. Проблемою є добратися до райцентру зараз, а що коштуватиме при нинішніх цінах така поїздка на десяте село по якусь довідку?
Запланована ж реформа не тільки до кінця спустошить малі села, зламає долі мільйонів людей, а й вимагатиме великих затрат. І не лише на закриття та облаштування нових служб, а й на переоформлення документів, починаючи від центральних, регіональних органів, юридичних осіб і закінчуючи особистими документами громадян.
Хочу наголосити і запитати всіх: чи готові ми до таких випробувань, нічим необгрунтованих додаткових затрат?
Котелевський район в нинішніх межах існує з 23 серпня 1939 року. За цей час склалися свої устої, звичаї, вкорінилися традиції, а люди пристосувалися до місцевих умов життя.
А яка славна, світла і дорога наша минувшина. Котельва є батьківщиною С.А. Ковпака і район увійшов в історію, як партизанський край. 14 земляків носять найвище звання Героя. Гордістю всіх є наш сучасний аграрний сектор.
Зруйнувати те, що стало монолітом, одним неподільним організмом, вистоялося, — не тільки великий гріх, а й злочин. Допустити такого ми не маємо права, якщо прагнемо бути відповідальними перед нинішнім та майбутніми поколіннями.
Чи є вихід із ситуації, що склалася?
Думаю, так, якщо докорінно змінити підхід до реформи. В центр поставити людину з усіма її житейськими проблемами і розв'язувати їх не шляхом перекроювання території, а відроджуючи виробництво, створюючи нові робочі місця, удосконалюючи і здешевлюючи апарат управління.
Наведу декілька конкретних прикладів.До війни в районі проживало 37,5 тис. чоловік населення, в 1975 році — 25,1, нині — 20,8 тис. чоловік. Зменшилося і валове виробництво продукції.Чисельність же апарату управління невпинно зростає. Скажімо, раніше був по суті один орган, який займався питаннями наповнення бюджету, розподілу і контролю за використанням коштів. В його штаті перебувало в межах 10 працівників, включаючи податківців та інспектора КРУ. Зараз же окремо функціонують добре технічно оснащені райфінвідділ, відділення державного казначейства, відділення державної податкової інспекції, контрольно-ревізійний відділ. В їх штаті в загальному налічується 42 чоловіки.До 1990 року 5 працівників соцзабезу виконували ту ж роботу, яку зараз забезпечують управління праці і соціального захисту населення, управління пенсійного фонду, територіальний центр соціального захисту, в яких 93 чоловіки. Перелік таких прикладів можна продовжити. Пам'ятаєте, як на початку 60-х років електрифікували села? Йшли по вулицях підготовлені в профтехучилищах електрики із своїми матеріалами, безкоштовно робили проводку і підключали до електроліній оселі.А скільки зараз потрібно зібрати довідок, погоджень, оббити порогів, заплатити коштів, щоб дали дозвіл на користування електроенергією? Я ні в якому разі не хочу звинуватити працівників районних органів. Вони виконують і, в переважній більшості, добросовісно, покладені на них функціональні обов'язки. Але названі і не названі вище факти свідчать про те, що резерви для здешевлення та наближення до людей управлінських послуг — величезні. Тобто, якщо адміністративні зміни можна оправдати, то територіального переділу, думаю, проводити не доцільно.Такі мої міркування з приводу адміністративно-територіальної реформи. Переконаний: у вас будуть свої лумки, зауваження, пропозиції. Тому, вважаю, що цю проблему необхідно всебічно обговорити на сесіях сільських, селищної та районної рад, знайти форму і вислухати думку людей кожного населеного пункту. Після цього прийняти відповідні рішення, довести їх до вищих державних органів. І ще всі ми повинні чітко усвідомити, що крім доброї волі для здійснення очікуваних позитивних змін потрібний докорінний перегляд всього законодавства, відомчих правил та інструкцій. Закликати людей на майдан не потрібно, але колегіально виробити план дій для захисту своїх інтересів, вважаю, час настав.
Запрошую всіх до дискусії, практичної роботи заради кращого майбутнього.
З повагою,
голова правління СВК «Батьківщина», Герой України О.Г. КОРОСТАШОВ.