Котелевський журнал

В.Костюк. За брамою віків.

Розділ 5.
КІНЕЦЬ КОЗАЧЧИНИ
Реорганізація козацьких полків, регулярне військо, Котелевське комісарство, перша хвиля покріпачення
Указом від 28 липня 1765 року із Слобідських полків організована Слобідська Українська губернія з центром у Харкові.

Козацький лад, який багато літ виправдовував себе, тепер став непридатним. З Охтирського організовано гусарський полк. Солдати несли службу 25 років. Неслужилих козаків перейменовано в казенних селян та військових обивателів. Містечка стали іменуватися військовими слободами. Колишнє сотенне управління реорганізоване укомісарське.
До Котелевського комісарства Охтирської провінції 1769 року увійшло 8 населених пунктів, у яких було 14 дерев'яних церков, 19 млинів. У Котельві будинків: комісарський — 1, офіцерських і різночинців — 86, обивательських — 1562, духовенства — 41, у "Адміністративно-господарському описі слободи Котельви і Котелевського комісарства Охтирської провінції Слобідсько-Української губернії" вказується, що 1768 р. до комісарства входили — Котельва з Млинками, Деревками, Рублівка з Лихачівкою, Дем'янівкою та ще кількома селами, а також Хухра.
Головний лереліксіл, котрі входили до комісарства, подається в праці Д.Багапія "МатериальІ до истории колонизации й бьіта Харьковской й отчасти Курской й Воронежской губерний". До нього були приписані: Котельва, Рублівка, Млинки, Деревки, Лихачівка, Дем'янівка, Сінолицівка, Бригадирівка, Писарівка, Півні. Водночас з організацією комісарського правління вводилась душова подать: по 95 копійок з військових обивателів з правом винокуріння, без нього — 85 копійок.
Котелевці дуже тяглися до військової служби. Дворяни, виходці із колишньої козацької старшини охоче йшли служити у полки як в період козаччини, так і в наступні роки. У 1812 році Охтирський гусарський полк, відзначився в боях із військами Наполеона. А окремий загін з гусар Охтирського полку та козаків під командуванням знаменитого В.Давидова добре проявив себе в партизанській боротьбі проти французів.
У літа царювання Олександра! два вихідці з Котельви Федір, та Яків Тимофійович і Матушинські дослужились до звання інженер-генерал-майора.
По рекрутському набору за 1837 рік із Котельви було віддано на військову службу 26 чоловік.
Більш південна частина нинішнього Котелевського району заселялась пізніше, значних укріплень не мала. Населені пункти виникали ближче до русел річок Мерла і Ворскла.
У КРІПАЦЬКОМУ ЯРМІ
Синдром кріпосництва все дужче вражав козацьку старшину. В описі Охтирського полку за 1726 рік у першій і другій Котелевських сотнях був 41 сусід (чоловік, який не мак власного майна), "в собственность купленньїй". А в 1732 році їх уже 95,1743 — 140 при населенні 9949 чоловік. Завели кріпаків у Бригадирівці полкові
хорунжі Юрій, Лев і вахмістр Дмитро Биковські, майор Дем'янов у Дем'янівці, майор Лісовський ус. Ковалівка. Панам все більше були до вподоби порядки кріпацької Росії. Навіть коли Слобідську Україну цариця Катерина II вихристила у губернію (1765 р.), ніхто із старшин не вдався до захисту своєї козацької честі і Вітчизни. Продовжували викуповувати землі, млини, розвивати промисли з найманою робочою силою. У1799 році, коли Котельва стала волосним центром, до неї входили Деревки, Млинки, Лутища, Пилівка. Лутища належали майору Д.Райковичу. Пилівка числилась за поміщицями Тетяною Райкович, Ляліною і поручницею Кулябкою та майором Єгором Райковичем.
Поміщицькі селяни працювали на пана 5 днів на тиждень, хліборобили і жили дуже бідно. Приїхавши до батьківського дому у с.Бригадирівку влітку 1810 року, письменник М.І.Гнєдич писав товаришеві у Петербург: "Здесь воздух пахнет й смеется. А люди все плачут. Должно иметь Зенонову философмю, чтобьі бьіть равнодушньїм..."
У пам'ятній книзі Харківської губернії на 1867 рік названо "владельческими" села Бригадирівка, Микілка, хутір Миловидних, Мар'їне (Писарівка). Та найкрупнішим кріпацьким селом на Котелевщині було Милорадове, яке числилооьааМилорадовичами, згодом за Кулябками. Навіть після офіційного розкріпачення поміщики, та й сам царський уряд намагалися здерти із селянина три шкури, адже землю віддали на викуп. А в кріпака де ті гроші? Майже ЗО років громади слободи Котельви,-сіл Млинків і Деревок тягалися по судах із Харківською казенною палатою, яка незаконно зідрала з них викуп за землю. Кожен крок до волі робився з великим трудом.