Котелевський журнал

В.Костюк. За брамою віків.

Розділ 6.
ФОРТИФІКАЦІЙНІ СПОРУДИ
Коли і ким збудовані городища і фортеці на території краю

Так уже складалося історично, що більша частина нинішнього Котелевського району з давніх часів була на пошрдонні, на перетині життєво важливих шляхів. Тому й не дивно, що у різні часи для захисту своїх інтересів, корінне населення зводило укріплення. П'ять були найкрупнішими. Залишки трьох із них ми бачимо досі.
Найбільше привертає увагу Більське городище. Воно побудоване в межиріччі Ворскли та Сухої Груні. Фактично це три укріплення (Східне, Західне і Куземинське), об'єднані однимвелетенським валом. Загальна довжина валів 33833 м. Поруч з ними копалися глибокі рови, заповнені водою. Насправді це місто Гелон (племінний центр будинів і гелонів) було укріплене значно краще.
СХІДНЕ УКРІПЛЕННЯ
Довжина його валів 3870 метрів,-висота нині— 3-5 м, глибина рову 1,6-3,5 метра. Нині висота валу з рову і до вершини укріплення сягає 8,5 м. ширина у верхній частині — 6,3 м. Археологічні дослідження свідчать, що тут була і дерев'яна частина укріплення. Стіна зводилась із крлод товщиною 20 см у межах нині існуючого валу.
ЗАХІДНЕ УКРІПЛЕННЯ
Його споруди пролягали на краю берегового плато лівого берега р. Суха Грунь. Вони тягнулися на 3270 м і охоплювали поселення від споруд Східного городища і значно вище. В окремих місцях вони й нині сягають від 5 до 8 м. А ширина основи — від 22 до 32 м. Рів спочатку мав ширину у верхній частині до 24 м., а дна—5 м. Глибина сягала 6 м. Споруда зводилась у декілька етапів.
КУЗЕМИНСЬКЕ УКРІПЛЕННЯ за площею найменше (15,4 га). Має вихід на берег Ворскли. Оборонні споруди приєднанні до вже існуючих валів Великого Більського городища. Загальна довжина валів 898 м. Городище спорудили в V ст. до нашої ери, очевидно для прикриття причалу і торгових складів на березі р. Ворскла.
Вали Великого Більського городища, не рахуючи валів уже згаданих укріплень, мають довжину 25995 м. Були досить високі, а рів глибокий, насипався в кілька періодів. Більське городище (м. Гелон), що було племінним центром будинів і гелонів, припинило своє існування на початку третього століття до н.е. підчас вторгнення сарматів на південь Східної Європи.
КОТЕЛЕВСЬКЕ (КУЗЕМИНСЬКЕ) ГОРОДИЩЕ Розташоване на північний захід від Котельви на відстані 9 км. у лісі. В наші дні—це високе, круглої форми підвищення. У давні часи до нього підступала річка Ворскла. Висота від води —до 3 сажнів. Вершина плоска, до 40 сажнів у ширину і 112 — в довжину. Навколо насипу тягнеться два рови глибиною 2 сажні. В'їзд у городище — з південно-західного боку. Нині городище густо поросло листяним лісом. Існує припущення, що у давні часи воно слугувало для захисту портової частини міста Гелон. Потім було схованкою від татарських загонів. Тут переховувались від польської інквізиції монахи монахи Скельського монастиря, який існував на березі річки Ворскла біля Скельських гір ще у 1642 році.
'РОЗРИТА МОГИЛА
видніється за декілька кілометрів на схід відЛихачівки і кілометрів за два на захід від Малої Рублівки. Довжина валу по колу за даними 1857 року 170 сажнів, висота вапів по скосогору 11, глибина рову, що оточує городище,—4 сажні. Тепер це укріплення густо поросло деревами, степовими рідкісними травами. Глибина внутрішньої впадини досить велика. У 1887 році, оглядаючи археологічну пам'ятку, краєзнавець І. Зарецький писав: "Ще добре помітні... підкоп в середині валів городища і невеликі ями по боках виходу, наче відкопаних стовпів, на які були навішені ворота". Отже, йдеться про те, що ця культрва споруда скіфського часу використовувалась і як укріплення проти татар. '
У1709 році, підчас розливу Ворскли, шведський король Карл XII наказав переховувати тут від російських розвідників артилерію. Тому Розриту Могилу ще називають Шведським городком. Того ж місяця розквартирував тут обоз генерал російських військ В. Брюс.
У1913 році біля Розритої Могили відбулося місцеве святкування трьохсотліття дому Романових.
КОТЕЛЕВСЬКА ФОРТЕЦЯ
Споруджена в. луці річки Котельва. Мала п'ятикутну форму, її укріплення складалося із глибоких ровів та високих, оточених із трьох сторін річкою, земляних валів, які називалися у Котельві барканами. На них розставляли великі плетені, лозяні кошики, заповнені землею. При зіткненні їх утворювались зручні амбразури. З чотирьох сторін стояли великі дерев'яні башти з важкими воротами. На площі, огородженій валом, уміщалося 200 дворів і 2 церкви. 8 лютого 1709 року шведські війська завдали шкоди укріпленню. Але вже у 1718 році воно мало пристойний вигляд. Відновили земляний вал. З середини міста були подвійні дерев'яні стіни, засипані землею. Довжина огорожі фортеці приблизно дорівнювала 1453 м, товщина у верхній частині — 2,55 м. Зверху стояли тури — кошики, засипані землею. Фортеця мала чотири ворітні (проїзні башти) висотою 5,4 м, шириною — 4,32 м кожна, які разом із кутовими бастіонами — захисними спорудами п'ятикутної форми, що складалися із земляних валів, посилювали потужність фортеці.
На бастіонах стояла фортечна артилерія. Укріплення за даними 1768 р. утримувалось у доброму стані. Фортечністіни зводилися по нинішніх вулицях Берегова та Першотравнева.РУБЛІВСЬКА ФОРТЕЦЯ
Споруджена на правому підвищеному березі р. Мерла, її довжина 120 і ширина 60 сажнів. А загальна довжина укріплень 149 сажнів. Фортеця була обнесена земляним валом заввишки 4 сажні, враховуючи глибину рову, і три сажні в ширину.
На валу стояли гармати, рів заповнювався водою з Мерла. У1718 році фортеця була перебудована: спорудили подвійну дерев'яну стіну і проміжок засипали землею. Після приєднання Криму до Росії фортеця втратила своє значення і скоро занепала. На території колишньої фортеці збудовані приміщення школи та сільради. * * *
Часи козаччини потроху відходили в історію та любов до військової служби, дух вільнолюбства не покидав краян. Навіть у чужій стороні вони відстоювали права людини. Зокрема, у Царстві Польському поручик стрілецького батальйону, начальник фетувальної команди П.М. Сливицькйй підбурював нижчі чини до непокори, осуджував селянську реформу, за що був узятий під арешт і розстріляний під Варшавою влітку 1862 року.
Багато земляків брали участь у визволенні болгарського народу з-під османської Туреччини. У другій половині 1877 року в газеті "Харьковские ведомости" друкувався іменний список нижчих чинів убитих, померлих від ран, пропавших безвісти в російсько-турецькій війні. Котелевці: І.Д. Борківець, П.Т. Бойко, Ф. Жаботинський, В. Гризодуб. З Рублівської волості — І. Бондар, Я. Гаркавий, М.С. Гармаш, С.О. Дерев'янко, унтер-офіцер Г.А. Ґалаґан, фельдшер А.А. Солоницький.
За хоробрість і відвагу при взятті Плевни 28 листопада 1877 року був відзначений високими нагородами виходець із Котельви Є.Г. Гнєдич, який осягав військову науку у Петровському полковому кадетському корпусі.
Потяг до воліз роками, не згасав у душах котелевців. Заворушення селян у Харківській та Полтавській губерніях 1902 року змусили уряд вдатися до військової сили. Одна із двох сотень Оренбурзького полку з 4 по 11 квітня для підтримання "порядку" була в роз'їздах із Ковалівки на Руновщину, Милорадовку і потім на Микільські хутори (ниніКозлівщина).
Перебуваючи у військах, котелевці вливаються в ряди борців за кращу долю. Бере участь у Кронштадтському повстанні матрос О.А. Салашний, рядовий О.А. Гризодуб у серпні 1907 року закликає солдатів Брянського продовольчого інтендантського закладу до невиконання службових обов'язків. Обох було суворо покарано військовими судами. Але й після відбуття каторги, заслання, вони не втратили прагнення до волі. Обидва беруть участь у революційних подіях 1917 року.
Нещасливо склалася доля у О.А. Гризодуба. У квітні 1938 року його було заарештовано як ворога народу і лише у п'ятидесяті роки посмертно реабілітовано. Але ніякі тортури не змогли вбити у них любові до свого народу, потяг до волі.
Серед тих, хто ціною життя виборював життя нове, голова ревкому А.В. Радченко, член ревкому К.З. Кашуба.
На Карлівському цукровому заводі душею колективу був котелевець В.Д. Голобородько. Будучи головою робітничого комітету у 1917 році, він з товаришами вів підпільну боротьбу проти окупаційних кайзерівських військ і загинув. А через десять років його ім'ям названо селище і школу в Карлівському районі.
У партизанській війні проти кайзерівців, деніківців відзначився майбутній письменник з трагічною долею, член Рублівського ревкому М.Г. Хвильовий (Фітільов), член Котелевського ревкому С.А. Ковпак, у майбутньому прославлений партизанський генерал, двічі Герой Радянського Союзу.