Котелевський журнал

З історії Котелевщини

В.Костюк. За брамою віків.

Розділ 2.
ЗАСЕЛЕННЯ КРАЮ

Хто і з якого часу жив на території Котелевщини, періоди заселения, причини запустіння

Вигідне географічне положения, багата природа сприяли заселению краю з найдавнішних часів. Залишки поселень пізнього кам'яного віку виявлені в урочищі Гарди (с. Деревки), на правому березі річки Ворскла в районі села Млинки, на території Великорублівської та Милорадівської сільських рад по берегах річок Мерло, Трюханівка, Ворскла. Ще густіше була заселена територія в епоху мідьбронзи, яка тривала з ІV тисячоліття до н.е. до початку I тисячоліття н.е.
У добу заліза (7-3 ст. до н.е.) тут господарювали, очевидно, племена будинів, гелонів, скіфів - хліборобів. Експедиції кількох поколінь археологів Харківського, Донецького державних університетів, Полтавського педінституту відкрили чимало сторінок із їхнього життя. Найзнатнішим є городище Більське. Розташоване воно у межиріччі Ворскли та Сухої Груні. Площа його перевищує 4000 гектарів, довжина залишків оборонних споруд (земляних валів, які и зараз мають висоту 6-8 метрів), близько 34 кілометрів. Професор Харківського держуніверситету доктор історичних наук Б.А. Шрамко вважає його містом Гелоном — племінним центром будинів і гелонів. Більське городище — археологічна пам'ятка европейського значения. Його портову частину захищало Котелевське городище.
Археологам здавна відоме поселения раннього залізного віку поблизу села Лихачівка, яке існувало з кінця VII століття до початку IV століття до н.е. Значно менше поселения відкрито на березі р. Мерло поблизу Малої Рублівки,
Про щільність заселения території свідчать численні могильники і кургани скіфської епохи. Лише у могильнику Скоробір (поблизу Більська) раніше налічувалось більше тисячі курганів.
Досі видніють у степу могили: Русавцева, Гостра, Розрита, Розкопана, Морозчина та інші безіменні. Біля с. Зайці Микілківської сільради налічується їх більше десяти. У дев'ятнадцятому столітті вони ще були і в межах нинішньої Котельви. Одна група їх тяглася від річки Котелевки (Лопухуватої) між нинішніми вулицями Чернишевського та Петровського до їх перетину. Інші групп височіли між вулицями Ворошилова, Леніна і Гоголя, Чкалова і Коцюбинського. Частину їх розібрали для виготовлення селітри, а решту розвезли на початку двадцятого століття для підгачування вулиць та шляхів.
Жителі Більського городища, як і інших поселень, займалися хліборобством, розводили худобу, рибалили та полювали. Були чудовими ремісниками. Виробляли речі з глини, каменю, бронзи, заліза, дорогоцінних металів. Активно торгували з грецькими містами-полісами. Існував досить надійний річковий шлях. Протісні зв'язки з Візантією свідчить скарб монет, знайдений на території Великорублівської сільської ради.
На Котелевщині виявлені і більш пізні поселения черняхівської культури та Київської Русі у районах Котельви, Малої Рублівки. На заселения території слов'янами вказують назви гідронімів поблизу смт Котельва і в її межах. Це стариці річок Рижуваха, Корчуваха та Куп'еваха. Але в той час територія була менш залюднена. Очевидно, це результат спустошливого нападу сарматів у III віці до н.е. В цей період припинило свое існування і місто Гелон. Поселения в районі Котельви стало крайньою точкою Переяслівського князівства, адже за річкою Ворскла лежало так зване "Дике поле". 3 іншого боку до границь нинішньої Котельви підходили кордони Сіверського князівства, яке контролювало степ аж до річки Коломак. Межиріччя Ворскли і Мерли стало ареною сутичок руських дружинників і половців. У 1183 році тут зітнувся з кочівниками князь Ігор, який, ведучи війська до р.Мерло, перетинав річку Хирію (Хухру). 1178р. сюди приходив Святослав із сватом Рюриком та Володимиром Глібовичем, але половці, сповіщені про наближення військ, швидко відступили.
Та цілковитий занепад краю почався з 1238-1240 років, коли татаро-монгольські орди на чолі з ханом Батиєм опустошили Переяслівське князівство. Понад сто років землі Котелевщини були майже цілковитою пусткою. I лише після входження території Переяслівського і частково Сіверського князівств до Великого князівства Литовського сюди почали пробиратися родини з Правобережжя, які не витримували гніту польських магнатів. Але поразка князя Вітовта в битві на Ворсклі (поблизу с. Лихачівка) у серпні 1399 р. з переважаючими ордами Тимур-Кутлука більш як на два століття затримала заселения нашого краю. Лише з 1552 року тут згадується поселения під назвою Котельва. Будівлі звелися у межиріччі Рубіжнього (ліва притока р. Ворскла) та її лівої притоки Куп'євахи. У цей же час засновуються на Дніпрі перші Січі—сплоти козацької вольниці. Проте мілководні річечки не могли стати серйозною перепоною для окремих загонів татар, які з Муравського шляху, котрий проходив по верхів'ю річки Котельви, заскакували в ці краї. В 1552 році вони взяли в полон кілька десятків людей біля Опішні і Котельви. Для захисту від татар і польської шляхти котелевці з успіхом використовували так зване Котелевське (Куземинське) городище.

З історії Котелевщини

В.Костюк. За брамою віків.
Розділ 1.

ПРИРОДНІ СКАРБИ

Територія, географічне положения, рельеф, клімат, корисні копалини, гідрографія, грунта, рослинний і тваринний світ,
населения

Котелевський район (центр смт Котельва) знаходиться у зоні л ісостепу у північно-східній частині Полтавської області, між 49° 51 мін. і 50° північної широти та 34° 32 мін. і 34° 58 мін. східної довготи. Площа 0,9 тисячі квадратних кілометрів. Межує з Охтирським районом Сумської області та Краснокутським районом Харківської області, Чутівським, Диканьським, Полтавським, Зіньківським районами Полтавської області. За характером рельефу це рівнина, розділена долинами річок, ярами та балками. Абсолютні відмітки її коливаються в межах 95-187 метрів (Котельва знаходиться над рівнем моря 105-115 м). Клімат помірно континентальний. Вітри переважаютьсхщнітапівнічно-східні. Середньорічна температура повітря — 7,2 градуса за шкалою Цельсія. У січні температура складає 7-8 градусів морозу, у липні — +20-25°; Грунт промерзав на 0,7-0,8 метра, але в окремі зими на 1,3-1,5 метра. Середньорічна сума опадів коливається в межах 476-516 мм. В останні роки значних повеней не буває.
Корисні копалини району: пісок, глина, нафта, газ. Натериторії Микілківської сільської ради відкрито запаси мінеральних вод.
Через Котелевщину протікаютьрічки: Ворскла, Мерла, Котельва, Котелевка(Лопухувата), Орішнє, Трюханівкатапересихаючірічечки і струмки Кайдашка, Рудка(Курячий брід), Кустовиця, Ковжижа. За кількістю озер і степових блюдець Котелевський район один з найбагатших у області, особливо територіїСВК "Маяк", "Дружба", "Батьківщина", "Промінь". Але за останні десятиріччя в результат! осушувальних робіт в заплаві річки Мерла, урочищах В'юнне, Городові луки та інтенсивного розорювання площа водного дзеркала помітно скоротилась. У районі е два капітальних ставки, шлюз-регулятор на р. Ворскла. Болота практично зникли. Промисловий вилов риби відсутній.
Грунти в основному чорноземні. Ліси займають 16,6 тис. га
3
переважаютьхвойні породи. Основні лісокультури: сосна, дуб, липа, клен, вільха, ясен. 3 кущових: ліщина, глід, шипшина, терен. Площа сільгоспугідь — 56,7 тис. га, в т.ч. ріллі — 45,2 тис. га, сіножатей і пасовищ— 10,7тис. га. У районі 20заказників, заповіднихурочищ, пам'яток природи загальною площею 1715 гектарів. Серед них пам'ятка лісо-парковогомистецтвареспубліканського значения— Ковпаківський лісопарк, заповідні об'єкти місцевого значения: Борівський та Воронянський заказники, заказники Дубове, Руднянський та інші.
У лісах, степах живуть такі звірі: лосі, кози, дикі свині, вовки, лисиці, зайці, єнотовидні собаки, бобри. Водяться птахи: лелеки, журавлі, качки, сірі чаплі, перепілки, дятли, соловейки, шпаки, щиглики, ластівки, синиці, горобці, граки, сойки, снігуріта інші.
Населения : 23236 чоловік (переважно сільське), в тому числі українців—96%, росіян—2,9, білорусів—0,4, інших національностей — 0,5 процента.

З історії Котелевщини

В цьому розділі будуть друкуватись матеріали відомого котелевського історика-краєзнавця Василя Костюка

На широкому документальному матеріалі автор досліджує соціально-економічний розвиток Котелевщини з давніх часів до 30-х років XX століття.
При підготовці нарисів використані історичні друковані джерела, документальні матеріали архівних установ Киева, Харкова, Полтави, Санкт-Петербургу, Москви, а також Охтирського краєзнавчого музею Сумської області, архівного відділу Котелевської державної адміністрації та приватних колекцій.