Котелевський журнал

Незабаром...

Готовляться до друку
стаття В.К. Костюка "Репресовані котелевці".
стаття "Забуті сторінки Котелевщини?"
та деякі інші статті та цікава інформація.

Перший обласний чемпіонат по туризму!

П. ЛУГОВИЙ

фоторепортаж подій на сайті "Котельва туристична"

В спортивному житті Котелевщини, здається, започатковано ще одну добру традицію. Цього разу вона сягає обласних масштабів. З 17-го по 19-те червня на базі Ковпаківського лісопарку з ініціативи профспілкового комітету Котелевської філії ВАТ «Полтаваобленерго» (голова І. Процвєтов) було проведено змагання з туризму серед команд трудових колективів ВАТ «Полтаваобленерго».

До Котельви з'їхалися 10 команд з різних районів області та Полтави. Одинадцятою була команда господарів. Під час уро-
чистого відкриття змагань учасників щиро привітали голова райдержадмі-ністрації В. Сідько, голова райради В. Тимошенко та голова обкому профспілки ВАТ «Полтаваобленерго» В. Абрамов. В змаганнях з пляжного волейболу перемогла команда «Полта-
ва-база». Демонструючи техніку пішохідного туризму, найкращих результатів дрсягли котелевці. Друге місце за командою «Пол-тавабаза», третє — за енергетиками з Семе-нівки. У змаганнях зі спортивного орієнтування перемогла «Полтава-база», друге і третє місця
посіли відповідно котелевці і чутівчани А ось у змаганнях з водного туризму спортсмени з Чутового були першими, котелевці — другими, а члени команди «Полтава-філія» — третіми.
В загальному заліку до числа призерів увійшли команди «Полтава-база» (2 місце) та Чутівсько'І філії (З місце). А перемогу здобули котелевці.
Всі команди-призери нагороджені грамотами і цінними подарунками від обкому профспілки ВАТ «Полтаваобленерго». Отримали призи і кращі представники кожної' команди.
Загалом, всі учасники залишилися задоволені організацією змагань, були приємно вражені мальовничою природою Котелевщини і висловили побажання наступного року знову зустрітися тут під час подібного спортивного заходу.

День молоді

Святкували по-спортивному

Цікавою та насиченою виявилася і спортивна програма відзначення Дня молоді. На березі Ворскли відбулися змагання з пляжних футболу та волейболу (про упорядкування майданчиків подбала селищна рада) У футбольному турнірі чотирьох команд призові місця посіли «Лада» з СВК «Батьківщина» (1 м), команда РВ УМВС(2 м) та «Маяк-4» з Великої Рублівки (3 м) У волейбол грали 8 команд. Цікаво, щодо фіналу вийшли брати Микола та Віктор Прядки і брати Володимир та Сергій Летучі. Якраз останні і стали переможцями. У змаганнях з пауерліфтингу, що проходили на площі біля РБК увечері, у різних вікових категоріях перемогли В.Рахманов, В.Шолудько та А.Клименко. Переможці всіх турнірів отримали призи, що стало можливим завдяки благодійній допомозі підприємців М Прядка, В.Прасоленка, Г.Магакяна, ГВП «Росинка», «Молодіжний», «Полтавські галушки».

Відкритий лист до народних депутатів

Коросташов О.Г. Герой України

Шановний Василю Петровичу!
Шановні депутати!

Щодня спілкуючись, з працівниками нашого кооперативу, жителями району, чую тривогу, розпач, а нерідко гнів з приводу майбутньої адміністративно-територіальної реформи.

Називають навіть дані, що наш район буде ліквідований і поділений на чотири частини. Одна з них відійде до Зінькова, друга—Диканьки, третя — Чутового, четверта—до Полтави.
Мене запитують: якщо Президент України Віктор Ющенко проголосив основний свій лозунг «Назустріч людям», то чому не чують нашого голосу, не враховують інтересів, а нав'язують чергову реформу зверху?
Вважаю, ми ще не все зробили, щоб наш голос почули. Тому я вирішив публічно звернутися з цього приводу до всіх депутатів районної, селищної і сільських рад.
Справа в тому, що попередні покоління часто переживали управлінські зміни, але вони стосувалися, як правило, невеликого кола людей. Уже на нашій пам'яті (1962-1964 рр.) ліквідовувався район і це принесло людям багато поневірянь та відкинуло назад розвиток регіону.
Сьогодні мова йде про те, щоб зібрати в одну сільську раду 10 сіл (повинно бути не менше 5 тисяч мешканців), а район матиме право на існування, коли налічуватиме 70 тисяч жителів.
З моєї точки зору, такі зміни не на часі, якщо взагалі їх можна буде коли-небудь вважати доцільними. Виробники ледь-ледь зводять кінці з кінцями, сім'ї прикладають надзусилля, щоб підняти і вивчити дітей. На напівголодному пайку перебувають дошкільні та навчальні заклади. Немає за що пролікувати ветеранів. Проблемою є добратися до райцентру зараз, а що коштуватиме при нинішніх цінах така поїздка на десяте село по якусь довідку?
Запланована ж реформа не тільки до кінця спустошить малі села, зламає долі мільйонів людей, а й вимагатиме великих затрат. І не лише на закриття та облаштування нових служб, а й на переоформлення документів, починаючи від центральних, регіональних органів, юридичних осіб і закінчуючи особистими документами громадян.
Хочу наголосити і запитати всіх: чи готові ми до таких випробувань, нічим необгрунтованих додаткових затрат?
Котелевський район в нинішніх межах існує з 23 серпня 1939 року. За цей час склалися свої устої, звичаї, вкорінилися традиції, а люди пристосувалися до місцевих умов життя.
А яка славна, світла і дорога наша минувшина. Котельва є батьківщиною С.А. Ковпака і район увійшов в історію, як партизанський край. 14 земляків носять найвище звання Героя. Гордістю всіх є наш сучасний аграрний сектор.
Зруйнувати те, що стало монолітом, одним неподільним організмом, вистоялося, — не тільки великий гріх, а й злочин. Допустити такого ми не маємо права, якщо прагнемо бути відповідальними перед нинішнім та майбутніми поколіннями.
Чи є вихід із ситуації, що склалася?
Думаю, так, якщо докорінно змінити підхід до реформи. В центр поставити людину з усіма її житейськими проблемами і розв'язувати їх не шляхом перекроювання території, а відроджуючи виробництво, створюючи нові робочі місця, удосконалюючи і здешевлюючи апарат управління.
Наведу декілька конкретних прикладів.До війни в районі проживало 37,5 тис. чоловік населення, в 1975 році — 25,1, нині — 20,8 тис. чоловік. Зменшилося і валове виробництво продукції.Чисельність же апарату управління невпинно зростає. Скажімо, раніше був по суті один орган, який займався питаннями наповнення бюджету, розподілу і контролю за використанням коштів. В його штаті перебувало в межах 10 працівників, включаючи податківців та інспектора КРУ. Зараз же окремо функціонують добре технічно оснащені райфінвідділ, відділення державного казначейства, відділення державної податкової інспекції, контрольно-ревізійний відділ. В їх штаті в загальному налічується 42 чоловіки.До 1990 року 5 працівників соцзабезу виконували ту ж роботу, яку зараз забезпечують управління праці і соціального захисту населення, управління пенсійного фонду, територіальний центр соціального захисту, в яких 93 чоловіки. Перелік таких прикладів можна продовжити. Пам'ятаєте, як на початку 60-х років електрифікували села? Йшли по вулицях підготовлені в профтехучилищах електрики із своїми матеріалами, безкоштовно робили проводку і підключали до електроліній оселі.А скільки зараз потрібно зібрати довідок, погоджень, оббити порогів, заплатити коштів, щоб дали дозвіл на користування електроенергією? Я ні в якому разі не хочу звинуватити працівників районних органів. Вони виконують і, в переважній більшості, добросовісно, покладені на них функціональні обов'язки. Але названі і не названі вище факти свідчать про те, що резерви для здешевлення та наближення до людей управлінських послуг — величезні. Тобто, якщо адміністративні зміни можна оправдати, то територіального переділу, думаю, проводити не доцільно.Такі мої міркування з приводу адміністративно-територіальної реформи. Переконаний: у вас будуть свої лумки, зауваження, пропозиції. Тому, вважаю, що цю проблему необхідно всебічно обговорити на сесіях сільських, селищної та районної рад, знайти форму і вислухати думку людей кожного населеного пункту. Після цього прийняти відповідні рішення, довести їх до вищих державних органів. І ще всі ми повинні чітко усвідомити, що крім доброї волі для здійснення очікуваних позитивних змін потрібний докорінний перегляд всього законодавства, відомчих правил та інструкцій. Закликати людей на майдан не потрібно, але колегіально виробити план дій для захисту своїх інтересів, вважаю, час настав.
Запрошую всіх до дискусії, практичної роботи заради кращого майбутнього.
З повагою,
голова правління СВК «Батьківщина», Герой України О.Г. КОРОСТАШОВ.

Івана-Купала тепер у Котельві!

Давно Котельва не бачила таких багатолюдних народних гулянь, як під час цьогорічного відзначення Купальського свята. І молодь, і дітвора, і люди поважного віку поспішали того чудового вечора на мальовничий острів тихоплинної Котелевки.

Бо всім хотілося бути причетним до стародавнього, овіяного таємничістю і чарівністю святкового дійства. Тим більше, що вперше за багато років воно відбулося в центрі Котельви. Святкування почалося з віталь­них звернень до котелевської громади голови районної держав­ної адміністрації В.Сідька, голови районної ради В.Тимошенка, селищного голови М.Бугрія, началь­ника відділу культури М.Коновала. Принагідне вони вручили Почесні грамоти великій групі кращих пра­цівників закладів культури та активних учасників художньої са­модіяльності за підсумками творчих звітів, присвячених 60-річчю Пе­ремоги. Варто підкреслити, що саме працівники культури доклали най­більших зусиль для того, щоб традиційний дух казковості, таємничості і магічності народного свята постійно тримав публіку в очікуванні купальських див. І вони, напевне, були, адже гуляння тривали до пізньої ночі. Не можна не відзначити всіх тих, хто був причетний до підготовки народних гулянь. Це працівники комбінату комунальних підприємств, Котелевської філії «Полтавобленерго», Котелевського лісництва, СК«Дружба», СВК«Батьківщина», учні селищної гімназії, Милорадівської школи (танцювальний ансамбль) та ряду інших підприємств і організацій. Кошти для придбання призів переможцям конкурсно-розважальної програми виділила селищна рада та районні осередки політичних партій «Народний союз «Наша Україна» та Народної партії України. Переважна більшість тих, з ким доводилося обмінюватись враженнями щодо цьогорічного проведення свята Купала, давали найвищу оцінку всім, хто його організовував.

21 велопробіг від Степаненка

Котельва-Карлівка-Котельва

О.ЖУВАК, учениця 7-го класу НВК №1.

Не один рік я із заздрістю спостерігала, як на початку червня група учнів нашої школи-гімназії на чолі із вчителем фізики М. І. Степаненком вирушає у туристичну поїздку. І ось у цьому році моя заповітна мрія здійснилася. 2 червня для мене та 37 учнів нашої школи стартував 21 велопохід Котельва-Карлівка-Котельва.

Добра справа — літні канікули, а коли вони такі змістовні, то це взагалі чудово. Але, які всяка інша добра справа, ще з самого початку наш похід зазнав випробувань. Тож, перш ніж розказати про сам похід, хочу від імені всіх туристів висловити вдячність організаціям і колективам, які надали матеріальну та транспортну допомогу. Це «Котельва-телеком» (С.І.Котов), СВК «Батьківщина» (О.Г.Коросташов), ВАТ «Агротехніка» (Б.П.Бихкало), «Полтава-теплоенерго» (Ю.Недошитко). А в найскрутнішу хвилин
у нам довелося звернутися і до голови районної ради В.П.Тимошенка. Так за спільним сприянням ми і стартували зі шкільного подвір'я. Наша подорожтривала 8 діб і складалася із таких етапів: Котельва—с.Артемівка Чутівського району (50 км) — Максимівка Карлівського району (50 км) — Карлівка (25 км) — Філенкове Чутівського району (75 км) — Котельва (50 км).
Три привали ми провели у спортзалах навчальних закладів. Два дні знайомилися з Карлівкою. А три доби відпочивали в наметовому містечку на мальовничому березі поблизу ставка с. Філенкове.
Наша подорож була і цікавою і корисною. Адже ми не просто змістовно відпочили—для кожного з нас поїздка була і випробуванням на витривалість, на дружбу і товариськість, на уміння поводитись у скрутних ситуаціях, гуртом «зварити кашу» і в прямому, і в переносному значенні. А каші у нашому меню справді були неперевершено смачними.
Назавжди нам запам'ятаються привітні росяні ранки, погожі літні дні, дошкульні вечірні комарі та колективні пісні біля вогнища. А скільки сміху нам подарували хлоп'ячі театралізовані виступи! Повернувшись додому, ми раділи, що все нам вдалося і одночасно сумували, що вже все закінчилося. Дай, Боже, здоров'я і наснаги нашому Миколі Івановичу, щоб він і наступного літа очолив наш похід.